Видавництво Психічне здоров'я / Mental Health                                                                                   вересень   2025

 

КРИТЕРІЇ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ ПРИ ЛІКУВАННІ АНТИПСИХОТИКАМИ

                                                                           В.О. Процик

Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця. Київ, 2025

 

        Метаболічний синдром, згідно авторського визначення Hanefeld, W. Leoonardt,1981, G. Reaven, 1988, D.Kaplan, 1989 [1], є поєднанням цукрового діабету, абдомінального ожиріння, артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця. Поширеність метаболічного синдрому значимо вища серед хворих, що лікуються атиповими антипсихотиками. Частіше зустрічається у чоловіків, у жінок частота зростає в період менопаузи.

        Основною патогенетичною ланкою метаболічного синдрому є зниження реакції інсулінчутливих тканин (жирової, м’язової, печінкової) на фізіологічні концентрації інсуліну, тобто явище інсулінорезистентності. Її походження пояснюють взаємодією генетичних і зовнішніх чинників. З останніх мають значення надлишкове вживання жиру, гіподинамія, прийом препаратів-антагоністів інсуліну. Не лише атипові антипсихотики, але і типові нейролептики можуть виступати одним з таких зовнішніх чинників.

       Ініціюючим фактором найчастіше служить ожиріння, яке викликає зниження чутливості периферичних тканин до інсуліну, розвиток гіпертензії і прогрес подальших складових синдрому.

  H.Arnesen [2]  запропонував вважати діагностично достатнім поєднання принаймні двох з п’яти наступних змін:

• резистентність до інсуліну з пониженою толерантністю до вуглеводів і гіперінсулінемією;

• дисліпопротеїнемія з гіпертригліцеридемією і пониженим рівнем холестерину та ліпопротеїнів високої щільності;

• схильність до тромбоутворення і підвищення в плазмі крові рівня інгібітору активатора плазміногена;

• артеріальна гіпертензія при підвищеній активності симпатичної нервової системи;

• загальне ожиріння з підвищеною секрецією вільних жирних кислот в портальну вену.

        Відповідно до північноамериканських рекомендацій  АТР- - ІІІ(National Cholesterol Education Program Adult Treatment Panel III) [2]ьдіагноз метаболічного синдрому встановлюють при виявленні трьох і більше критеріїв:

1. Об’єм талії > 102 см у чоловіків > 88 см - у жінок.

2. Сироваткові тригліцериди > 1,7 ммоль/л (> 150 мг/дл).

3. Ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) < 1 ммоль/л (< 40 мг/дл) у  

    чоловіків і < 1,3 ммоль/л (< 50 мг/дл)  у жінок.

4. Артеріальний тиск > 130/85 мм рт. ст.

5. Глюкоза плазми > 6,1 ммоль/л (> 110 мг/дл).

       Остання редакція діагностичних критеріїв на Міжнародному конгресі з метаболічного синдрому (Берлін, 2005) посилює ряд показників: об’єму талії ( > 94 см для чоловіків, > 80 см - для жінок), ЛПВЩ (< 0,9 ммоль/л для чоловіків < 1,1 ммоль/л - для жінок) і гіперглікемії натщесерце (> 5,6 ммоль/л) [2].

        Користуючись вищезазначеними джерелами [1, 2], частота захворювання діабетом і динаміка лабораторних показників при лікуванні атиповими антипсихотиками і нейролептиками представлені в таблиці, запропонованій D.Leslie et al., 2004 та за результатами дослідження CATIE, 2005.

 

​Таблиця

Соматичні порушення при лікуванні антипсихотиками

​

​​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​​​​​

​

​​​                               

 

​

​

​

                                   *- p<0,001 в порівнянні з типовими нейролептиками,

                                 ** - на прикладі перфеназину

​

         Рекомендоване лікування метаболічного синдрому. До компетенції психіатра відноситься  превенція і раннє виявлення синдрому при лікуванні, перш за все, атиповими антипсихотиками, а в невідкладних діях - відміна засобів, що погіршують стан хворого, інколи, можливе призначення моксонидіну.

         Ефективність терапії метаболічного синдрому залежить від його давності. Найбільшого ефекту слід чекати на самому початку виникнення порочного кола, коли виникає надлишкова вага.

         Першочергово, лікування направлене на вирішення проблеми надлишкової ваги, що досягається, здебільшого, немедикаментозними методами - збільшенням рухової активності, зменшенням калорійності травлення. При вираженій дисліпідемії, що не піддається  корекції дієтотерапією, можуть призначатися гіполіпідемічні препарати - симвастатін, правастатін, аторвастатін. Рішення приймається ендокринологом та базується на даних визначення рівня ліпідів після дотримання гіполіпідемічної дієти не менше 3-6 місяців.

         Акцентується увага на необхідності адекватного вибору патогенетично обгрунтованого антигіпертензивного лікування, здатного захистити органи-мішені. Це дозволяє на 51 % зменшити число основних серцево-судинних подій, тоді як контроль гіперліпідемії знижує ризик смертності на 36 %, а корекція рівня гіперглікемії може зменшити частоту розвитку інфарктів міокарду на 16 %. Антигіпертензивним препаратом вибору у цих хворих є інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (периндопріл).

Важливе місце займають антагоністи кальцію пролонгованої дії, оскільки доведено їх метаболічно нейтральна дія на вуглеводний і ліпідний обмін (амлодипін).

Останнім часом широке застосування отримали нові препарати [3]. Показано використання препарату центральної дії, активатора І1-імідазолінових рецепторів моксонідину. Препарат діє на ключові елементи метаболічного синдрому, володіє властивістю покращувати чутливість тканин до інсуліну і вираженою кардіопротективною дією, приводить до нормалізації рівня глюкози крові, поліпшення показників ліпідного обміну. Перевагами моксонідину є простий режим вживання, хороша ефективність і переносимість як в монотерапії, так і в комбінованій терапії.Застосування - всередину, під час або після їжі, початкова доза - 0,2 міліграм 1 раз на добу, середня терапевтична доза -  0,4 мг/добу за 1-2 прийоми, максимальна добова доза - 0,6 міліграмів.  Препарат підсилює (взаємно) ефект інших гіпотензивних препаратів, депримуючих засобів (алкоголь, транквілізатори, барбітурати, нейролептики).

        Таким чином, в роботі відображено становлення поглядів на уніфікацію критеріїв метаболічного синдрому при терапії антипсихотичними препаратами. На основі оглядових публікацій розглянуто авторські визначення та міжнародні стандарти. Представлено рекомендовані алгоритми корекції метаболічного синдрому.

        Література:

1. Jaspinder K.1. A Comprehensive Review on Metabolic Syndrome. -

       Cardiol Res Pract. -. 2014:. -221P

1. Rexford S. Metabolic Syndrome: Textbook. Second Edition . - Ahima Editor. – 2023. - 432P.

2. Lane, Keryn AG, Berkow, Robert. The Merck Manual: A Century of Medical Publishing and Practice-iews. ­ Council of Science Editors. - 2023. - p 112–113.

​

​

​

​